Мертва(ий) Л.

І я невпевненно руками

Вузли в`язала на нитках,

Які минулими роками

Кохання весь ввібрали жах.


Але під натиском великим

Від болю ниті розійшлись.

Пекло вогнем, безжальним, диким,

І серце рвалося униз.


Ми всі (та й я, чого таїти?)

Себе обманювать спішим,

Коли любов змогла згоріти

І над стосунками лиш дим,


Бо страх самотності безжальний

Над інтелектом верх бере,

І світ стає все ж менш печальний,

І сум не так душу дере.



"Коли?" - проріже ніч питання,

Та відповіді не знайде.

"Коли порвалась нить кохання

І чи любов іще прийде?"



Коли ми помилки зробили?

Коли убили ТУ любов?

Це неважливо. Часу сила

Вже не верне минуле знов.


Я гучно закричу від болі,

Звернусь клубочком на землі,

Щоб не розсипатися долі

Лиш на кусочечки малі.


Я буду в смутку жить в полоні,

Згадавши усмішку твою.

Хай сльози ллються на долоні -

Я смерть оплакую свою.



Так! Я помру. Хай все зірветься!

Помру такою, як була.

І в світ негаданно ввірветься

В моєму тілові ВОНА.


І погляд в неї заіскриться,

В життя вона почне іграть.

І як красива, сильна птиця

Буде літать... І помирать.


І серце з кожною любов`ю

Вмирати буде знов і знов,

Та вірить хочеться у краще -

Вона знайде свою любов.

 

готикааа (700x525, 51Kb)